Степан Руданський. Варенікі

[yms]

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі.
Так і знати, що, псявіра,
Вареників хоче.
Хоче, бідний, вареників,
І ніщо питати!..
Та тілько їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити,—
Сварі-ка мне вот ентаво!..»
«Та чого зварити?»
«Да ентаво... как, біш, єво
У вас називают?..
Вот что, знаєш... берут тесто,
Сиром накладают...»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають,—
То галушки, може?»
«Не галушкі, не галушкі,
Я галушкі знаю.
Сварі-ка мне, галубушка...
Всьо, біш, забиваю...
Уж c глаз далой — так c пам'яті!
Вот ентакой бес-то!..
Да знаєш лі: ентак сир-то,
А на сире тесто...»
«Та бог його святий знає
І добрії люди.
Сир у тісті?., хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пірог, галубушка!..
Екая досада!..
Да знаєш лі, туда масла
Да сметани нада!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче,
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана,—
Слава тобі боже! —
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?»
Аж підскочив москалина,
Та ніколи ждати...
«Варенікі, варенікі!» —
Та й пішов із хати.
15/IV 1858

Однако, правильно нас в школе учили, что "москаль" значит "солдат".